Педагогічне есе
Запитую себе: «Чому обрала професію
вчителя? Могла знайти щось престижніше».
Ні, не змогла б, бо присвятила життя праці з дітьми, а вони – це світ добра і
любові, у ньому немає місця злу і ненависті.
Моя мрія про майбутню професію розпочалася
тоді, коли я переступила поріг рідної школи і познайомилася із своєю першою
вчителькою Надією Терентіївною. Саме вона в моїм дитячім серці запалила вогник, який перейшов
у полум’я крилатої мрії – стати вчителем, стати такою, як вона. Роки навчання в
школі, тісне спілкування з рідними вчителями розширили моє уявлення про бажану
професію.
Мрія здійснилася: я закінчила
Білоцерківське педучилище і вже 24 роки
працюю вчителем початкових класів. Щаслива, що працюю у рідній школі. Її
стіни ніби зігрівають мене, вселяють віру в мої перемоги.
Пам’ятаю, з яким хвилюванням і трепетною
радістю готувалася до свого першого уроку. Пам’ятаю обличчя своїх перших учнів.
І зараз,кожен раз, коли до мене
приходять першокласники, дуже хвилююся, бо розумію, що повинна не тільки дати
знання та вміння , а й розкрити здібності кожної дитини, бо ще Сократ казав: «
У кожної людини своє сонце, тільки дайте йому світити…»
Учительською стежкою іду…
Немов зірки, дитячі очі сяють.
Як хочеться їм дати новизну
Відкрити світ, якого ще не знають …
Навчити вірі, проб і помилок,
Щоб всі вони назавжди зрозуміли,
Що кожен день, що кожен їх урок
То є майбутнє наше і надія.
Прізвище, ім’я, по батькові: Тупчій Катерина
Гаврилівна
Дата народження: 23.03.1973р.
Адреса проживання: Київська
обл.,Ставищенський р-н.,
с. Винарівка
Місце роботи: Винарівський НВК
Посада: вчитель початкових класів
Педагогічний стаж: 24 роки.
Освіта: спеціаліст
Професійне кредо: «Розвивати і виховувати в дитині життя за
допомогою самого життя».
Немає коментарів:
Дописати коментар